Тривога може раптово виникати в дітей будь-якого віку. Найчастіше вона виникає в ситуаціях, коли дитина боїться болю або того, що батьки залишать її одну. Візити до лікаря, ситуації, коли ви приводите дитину у школу або будь-які зміни у звичному щоденному розкладі дитини можуть викликати в неї занепокоєння. Незважаючи на всі спроби батьків підготувати дитину до нової ситуації, вона все одно може відчувати тривогу, іноді дуже сильну.
Тривога може проявлятись у дітей по-різному, проте є типові симптоми: у дитини знижується активність, пітніють долоні, з'являється слабкість у ногах, починає боліти голова або живіт. Дитина може почати плакати, гризти нігті чи трясти головою. Незалежно від того, що викликало в дитини таке занепокоєння, є способи допомогти їй подолати тривогу й запобігти її виникненню в майбутньому.
По-перше, треба навчити дитину помічати симптоми тривоги. Обережно повідомляйте дитині, коли бачите зміни в її поведінці, питайте, бачить вона їх теж чи ні. Наприклад, коли дитина у стресовій ситуації гризе нігті, скажіть їй: «Я бачу, ти гризеш нігті. Ти помічаєш це?». Спокійно вказуючи дитині на її поведінку, ви звертаєте її увагу на симптоми стресу. При цьому важливо розмовляти з дитиною спокійно, не робити зауваження, щоб не викликати в неї почуття сорому, яке може посилити тривогу.
По-друге, допоможіть дитині зрозуміти, що відчувати тривогу – нормально, що у стресових ситуаціях ці симптоми проявляються в кожного. Доступно поясніть дитині, як некомфортні ситуації можуть спровокувати стрес і тривогу, і це, у свою чергу, може викликати головний біль або неадекватну поведінку. Поясніть, що кожна людина відчуває тривогу по-своєму. Наприклад, ви можете розповісти про це так: «Я не люблю розмовляти з незнайомими людьми. Іноді, коли мені доводиться це робити, я нервую, і тоді в мене пітніють долоні». Допоможіть дитині зрозуміти, що відчувати тривогу – це нормально. Адже так організм повідомляє нам про те, що йому некомфортно.
Коли ви навчите дитину приймати почуття тривоги й розпізнавати його симптоми, навчіть її розслаблятись. Перш за все з'ясуйте в дитини причини виникнення тривоги й постарайтесь її заспокоїти. Наприклад, сидячи в черзі в лікарні, дитина може боятися, що лікар зробить їй укол. Розмова з дитиною про те, що її турбує, не тільки виявить причину тривоги, а й допоможе частково розвіяти страх. Якщо симптоми тривоги не минають, використовуйте методи зняття стресу: дихальні вправи, техніки візуалізації. Ви можете просто підбадьорити дитину – це теж дасть позитивний результат.
Якщо все це не допоможе, слід усунути фактори, що викликають стрес. Якщо в дитини трапляються напади гніву або панічні атаки, треба відвести її в місце, де вона буде почуватись у безпеці. Не примушуйте дитину робити те, що викликає в неї тривогу. Якщо дитина боїться висоти, не треба примушувати її кататись на колесі огляду. Якщо вона боїться ростових ляльок, не просіть її сфотографуватися з такою лялькою в розважальному центрі. В іншому випадку дитина не тільки не позбудеться тривоги, а на додачу ще й буде відчувати образу у ставленні до батьків, які піддали її такому стресу. Краще просто делікатно підбадьорити дитину, і з часом вона поступово навчиться справлятися з тривогою.
Якщо дитина настільки часто відчуває тривогу, що це заважає їй вести повноцінне життя та спілкуватися зі своїм оточенням, зверніться до дитячого психолога. Сигналом до цього може послужити відмова дитини ходити до школи, порушення сну й апетиту (наприклад, переїдання або відмова від їжі), необхідність прийому заспокійливих засобів або інші психологічні розлади.
Батьки як ніхто інший можуть допомогти дитині впоратися із занепокоєнням. Допомагаючи дитині розпізнавати почуття тривоги та справлятися з ним, ви тим самим учите її протистояти стресовим ситуаціям у майбутньому.
Комментарии
Отправить комментарий